Врятовано за 4097.50₴
Івано-Франківська область, Калуський район, Мостище (Бойківщина).
Перша половина XX ст.
бісер, нитки рослинного походження; нанизування;
Силянка належала жінці приблизно 1960х років народження з села Мостище. Зі слів жінки, силянка належала її свекрусі, покійній станом на 2026 рік.
Придбано для Музею Івана Гончара коштом «Спільного спадку» на аукціоні. Вартість зазначена без врахування податків. Продавчиня Марія Регуш.
Хоча оздоби з бісеру відомі на всіх теренах України та мають давню історію, яку можна відстежити до часів Русі-України, вони були більш поширеними й різноманітними на західноукраїнських землях.
Особливе зацікавлення українців прикрасами з бісеру спостерігається з першої половини ХІХ ст. та пов’язане з розвитком виробництва бісеру на італійському острові Мурано та в Богемії (на території сучасної Чехії).
Напевно, найбільш поширеним видом бісерних прикрас є силянки — прикраси у вигляді комірів різної форми та розмірів. Такі вироби виготовляли методом нанизування, або силяння, на одну чи декілька ниток.
Цікавим представником цієї групи прикрас є яскрава бойківська силянка, виконана на одній нитці в техніці «зиґзаґ». Хоча виріб невеликий, він має оригінальний зубчастий край та застібку на ґудзик.
Інформація про побутування: з книги Олени Федорчук «Українські народні прикраси з бісеру».